Генріх VIII, ймовірно, і уявити не міг, що його колись неприступна фортеця стане справжньою Меккою для туристів, а її холодні стіни, які колись були свідками інтриг і змов, тепер огортають легковажний гамір відвідувачів. Колись тут обережно ступали ті, хто намагався збільшити свої статки, випросити наділ землі у короля або зміцнити своє становище в королівському дворі. Ці коридори були ареною напружених переговорів і рішень, що змінювали долі.

 

А тепер тут діти безтурботно повзають по підлозі, торкаючись своїми липкими руками вітрин, їхні батьки прогулюються з кавою, відпочивають і періодично промовляють: "Ооо, сфоткай мене тут", можливо, і не думаючи про те, скільки пристрастей і драм приховано за цими величними мурами.

 

 

***

 

У цих стінах я думаю й про іншу королеву – Єлизавету I. Як вона ставилася до Тауера? Адже, припускаю, що він був для неї не лише символом влади, але й місцем страху. Чи проходила вона подвір’ям фортеці, уявляючи страту своєї матері, Анни Болейн? Чи намагалася вона відтворити у своїй уяві події того жахливого дня? А може, намагалася про це не думати, щоб не дати привиду минулого зламати себе?

 

Здогадуюся, що особливо страшно їй, мабуть, було під час правління її зведеної сестри – Марії Тюдор, знаної як "Марія Кривава". Тоді над Єлизаветою висіла тінь смерті. Цікаво, як вона знаходила сили залишатися в здоровому глузді? Як ця тендітна дівчина, позбавлена підтримки, трималася осторонь інтриг і просто чекала? Чи знала вона, чого чекати?

 

Чи відчувала Єлизавета, що доля готує для неї трон? Що вона стане тією самою довгоочікуваною правителькою, яка подарує Англії стабільність і процвітання? Що її час на престолі стане "золотим віком" – епохою відродження культури, мистецтва і національної єдності? Чи розуміла вона тоді, яку високу ціну доведеться за це заплатити? Можливо, саме страшне дитинство заклало в неї сили до життя та рішучість. 

 

Її сила і витримка надихали мене у юнацькому віці й надихають зараз. Єлизавета була втіленням непохитності, адже навіть у найтемніші часи не дозволила себе зламати. Чого тільки їй вартувало боронити країну від "Іспанської армади"!

Дивовижна жінка.

 

 "Я знаю, що у мене тіло слабкої й тендітної жінки, але у мене серце і сміливість короля, і не просто короля, а короля Англії. Я сама поведу вас у бій, сама візьму зброю, сама стану вашим суддею та винагороджу вашу доблесть у полі."

— із промови Єлизавети перед військами в Тілбері (Tilbury) у серпні 1588 року.

 

Її образ нагадує, що сміливість та витримка можуть змінити хід історії.

 

Тоді іспанці мали вдвічі більше кораблів і майже вдвічі більше людей, ніж англійці. Але англійці здобули перемогу завдяки мудрості та рішучості. Пишу це – і в мене мурашки по шкірі від усвідомлення того, що тоді могли відчувати люди: єдність, силу, гордість, приналежність. Ймовірно, коли на морі здійнялася буря, вони сприйняли це як знак благословення богів на перемогу. Присутність королеви додавала їм незбагненної сили та впевненості, тому вони боролися, як відважні солдати.

 

Хотіла б я побачити, як виглядає ця впевненість на обличчі жінки, коли вона приймає такі доленосні рішення для своєї нації. Скільки б фільмів не знімали, який би бюджет там не був і наскільки першокласними б актори не були, я думаю, що ми не побачимо цього у серіалах чи фільмах.

​​

​